ремонтник

РЕМО́НТНИК, а, ч. Робітник, який займається ремонтом (у 1 знач.).

Ремонтники попереду лагодили порушену бандами колію (Гончар, II, 1959, 110);

Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари (Чорн., Визвол. земля, 1959, 162).

Значення в інших словниках

1. ремонтник — ремо́нтник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ремонтник — -а, ч. Робітник, який займається ремонтом (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ремонтник — РЕМО́НТНИК, а, ч. Робітник, який займається ремонтом (у 1 знач.). Ремонтники попереду лагодили порушену бандами колію (О. Гончар); Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари (С. Чорнобривець).  Словник української мови у 20 томах