розкопаний

РОЗКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкопа́ти.

Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Шевч., І, 1963, 222);

В кишені він намацує м’яку шовкову хустку. Десь він її прихопив з-поміж розкопаних Хомою трофеїв, приховав, готуючи в дарунок доньці… (Гончар, III, 1959, 154);

// У знач. прикм.

Кілька хвилин вони сиділи мовчки, дивилися на розкопану землю, на риштування, машини, людей (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 200);

// розко́пано, безос. присудк. сл.

Чи довго той Скилур.. сидів у Сімферополі, чи недовго — про це ще не розкопано (Вишня, І, 1956, 159).

Значення в інших словниках

1. розкопаний — розко́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкопаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкопати. || розкопано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкопаний — РОЗКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкопа́ти. Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Т. Шевченко); В кишені він намацує м'яку шовкову хустку.  Словник української мови у 20 томах
4. розкопаний — Розко́паний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)