розкопаний

РОЗКО́ПАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкопа́ти.

Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Т. Шевченко);

В кишені він намацує м'яку шовкову хустку. Десь він її прихопив з-поміж розкопаних Хомою трофеїв, приховав, готуючи в дарунок доньці... (О. Гончар);

// розко́пано, безос. пред.

Київ належав до відомих ремісничих центрів Русі. Розкопано понад 30 майстерень, знайдено велику кількість виробів із глини, каменю, кістки (з наук.-попул. літ.);

// перен.

Чи довго той Скилур .. сидів у Сімферополі, чи недовго – про це ще не розкопано (Остап Вишня);

// у знач. прикм.

Кілька хвилин вони сиділи мовчки, дивилися на розкопану землю, на риштування, машини, людей (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. розкопаний — розко́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкопаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкопати. || розкопано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкопаний — Розко́паний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розкопаний — РОЗКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкопа́ти. Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Шевч., І, 1963, 222); В кишені він намацує м’яку шовкову хустку.  Словник української мови в 11 томах