розмінований
РОЗМІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмінува́ти.
Поле було розміноване на сто метрів по обидва боки шосе (Гончар, III, 1959, 173);
Варвара як уві сні їхала через зруйноване місто, по вузьких розмінованих проходах (Перв., Дикий мед, 1963, 18);
// розміно́вано, безос. присудк. сл.
— Семене,— раптом перервала свою мову Горпина,— не лізь, ради бога, до землянки! Хто його зна, чи розміновано! (Ю. Янов., Мир, 1956, 151).
Словник української мови (СУМ-11)