розпертися

РОЗПЕ́РТИСЯ, зіпру́ся, зіпре́шся, док., розм. Лягти або сісти в недбалій позі, широко розкинувши ноги і руки; розсістися, розвалитися.

— Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню. Розперлась на софі, задерла кирпу вгору, закопилила губи… (Н.-Лев., IV, 1956, 136);

Випустила [Краньцовська] Славка з обіймів та й розперлася в повозці (Март., Тв., 1954, 269).

Значення в інших словниках

1. розпертися — розпе́ртися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розпертися — -зіпруся, -зіпрешся, док., розм. Лягти або сісти в недбалій позі, широко розкинувши ноги і руки; розсістися, розвалитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпертися — РОЗПЕ́РТИСЯ див. розпира́тися.  Словник української мови у 20 томах