розридатися
РОЗРИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Почати сильно, нестримно ридати.
Лукія розридалася з такою силою, що все тіло її здригалося, як у страшній пропасниці (Донч., III, 1956, 129);
Він розридався важко, істерично, бився головою об холодну перегородку вагона (Збан., Сеспель, 1961, 255);
*Образно. Моя пісне, вогниста, шалена.., Ах, розбийся на світлі акорди, Розридайсь — і затихни, як грім… (Тич., І, 1957, 25).
Словник української мови (СУМ-11)