розігнаний
РОЗІ́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розігна́ти.
Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375);
Тепер, коли вартові бронетранспортери були розігнані артилерійським вогнем, ворог ішов хвиля за хвилею в контратаку (Гончар, III, 1959, 159);
8 липня [1906 р.] І дума, що проіснувала два з половиною місяця, була розігнана (Іст. УРСР, І, 1953, 619).
Словник української мови (СУМ-11)