ром
РОМ, у, ч. Міцний напій із соку, що перебродив, або з патоки тростинного цукру.
Краньцовський сидів на лаві за столом, а перед ним мала плескатенька пляшечка з ромом, трохи надпита, та й чарка (Март., Тв., 1954, 341);
Тарас Григорович урочисто поставив на стіл пляшку справжнього ямайського рому (Тулуб, В степу.., 1964, 328);
Вона справно пила щоранку кофе з сухариками,.. увечері ніколи не забувала власноручно влити в чай ложечку запашного, міцного рому (Донч., III, 1956, 48).
Словник української мови (СУМ-11)