ром
РОМ¹, у, ч.
Міцний напій із соку, що перебродив, або з патоки тростинного цукру.
Краньцовський сидів на лаві за столом, а перед ним мала плескатенька пляшечка з ромом, трохи надпита, та й чарка (Л. Мартович);
За столом сидить якийсь юнкер, п'є чай та підсипає туди рому (О. Кониський);
Тарас Григорович урочисто поставив на стіл пляшку справжнього ямайського рому (З. Тулуб);
Вона справно пила щоранку кофе [каву] з сухариками, .. увечері ніколи не забувала власноручно влити в чай ложечку запашного, міцного рому (О. Донченко);
Етиловий ефір мурашиної кислоти має запах рому (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)