ріденько
РІДЕ́НЬКО. Присл. до ріде́нький.
От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила (Укр.. казки, 1951, 173);
— Така вже наша доля. От і цього року посіяла жита на городі, а воно ріденько зійшло (Н.-Лев.. III, 1956, 332).
Словник української мови (СУМ-11)