різкувато
РІЗКУВА́ТО. Присл. до різкува́тий.
Заруба помовчав, зітхнув глибоко і різкувато звернувся до Павла (Кучер, Прощай.., 1957, 6).
Словник української мови (СУМ-11)РІЗКУВА́ТО. Присл. до різкува́тий.
Заруба помовчав, зітхнув глибоко і різкувато звернувся до Павла (Кучер, Прощай.., 1957, 6).
Словник української мови (СУМ-11)