самозабутньо

САМОЗАБУ́ТНЬО. Присл. до самозабу́тній.

Вона знає, як самозабутньо батько любить її (Гончар, Тронка, 1963, 146).

Значення в інших словниках

1. самозабутньо — самозабу́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самозабутньо — Присл. до самозабутній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозабутньо — САМОЗАБУ́ТНЬО. Присл. до самозабу́тній. Вона знає, як самозабутньо батько любить її (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах