самозабутній

САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, е. Сповнений самозабуття.

Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (Гончар, Тронка, 1963, 263).

Значення в інших словниках

1. самозабутній — самозабу́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самозабутній — -я, -є. Сповнений самозабуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозабутній — САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, є. Сповнений самозабуття. Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах