самозабутній
САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, є.
Сповнений самозабуття.
Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, є.
Сповнений самозабуття.
Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)