самозабутній

самозабу́тній

-я, -є.

Сповнений самозабуття.

Значення в інших словниках

1. самозабутній — самозабу́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самозабутній — САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, є. Сповнений самозабуття. Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. самозабутній — САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, е. Сповнений самозабуття. Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (Гончар, Тронка, 1963, 263).  Словник української мови в 11 томах