самолюбування

САМОЛЮБУВА́ННЯ, я, с. Любування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін.

Нарисам Чужбинського можна закинути, що в них є зайві дрібниці, певне самолюбування автора, що він інколи тільки згадує те, про що нам хотілося б почути докладну розповідь (Рад. літ-во, 3, 1964, 151);

Прожиті нами роки були тяжкими і світлими, грізними і натхненними — усією своєю мужньою трудністю вони допомагали нам очиститись від скверни етики індивідуаліста, ревнивої, пройнятої.. самолюбуванням (Рад. Укр., 22.III 1964, 1).

Значення в інших словниках

1. самолюбування — самолюбува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самолюбування — -я, с. Дія за знач. самолюбуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самолюбування — САМОЛЮБУВА́ННЯ, я, с. Любування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін. Нарисам Чужбинського можна закинути, що в них є зайві дрібниці, певне самолюбування автора, що він інколи тільки згадує...  Словник української мови у 20 томах