саморозкриття

САМОРОЗКРИТТЯ́, я́, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину).

У малосюжетних новелах Стефаника велика роль надавалася саморозкриттю персонажів, їхній мовній характеристиці (Рад. літ-во, 9, 1965, 39);

Те дивне саморозкриття, яке взагалі властиве Рильському більше, ніж кому із поетів світової літератури, у його останніх піснях, особливо у циклі «Таємниця осіннього листя», досягає найвищих емоційних регістрів (Вітч., 7, 1965, 201).

Значення в інших словниках

1. саморозкриття — саморозкриття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. саморозкриття — -я, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. саморозкриття — САМОРОЗКРИТТЯ́, я́, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину). У малосюжетних новелах Стефаника велика роль надавалася саморозкриттю персонажів, їхній мовній характеристиці (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах