саркофаг
САРКОФА́Г, а, ч. Оздоблена труна (звичайно кам’яна), невелика гробниця, а також кам’яний надгробок у вигляді труни (перев. у давніх народів).
Попереду везли саркофаг величезний порожній (Л. Укр., І, 1951, 424);
За цією огорожею видно кілька кам’яних саркофагів, з них один, головний,— з темно-зеленого нефриту,— нагробник [нагробок] самого Тімура (Коч., II, 1956, 313);
Від розмальованого дерев’яного саркофага, в якому вона [цариця] була похована, збереглися лише незначні рештки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 168);
У глибокому мовчанні проходять люди повз саркофаг, за прозорими стінками якого покоїться тіло великого Леніна (Рад. Укр., 21.IV 1948, 1);
*У порівн. Над ліжком, що виступає.., як саркофаг, над канапкою, де тільки можна було повісити — килимки-аплікації (Головко, І, 1957, 461).
Словник української мови (СУМ-11)