своєум —
СВОЄУ́М, а, ч., розм. Той, хто діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи. [Нерей:] Порад! Чи з них було пуття в людей? Розумне слово не для їх ушей. Хоч своєум і попита біди, Держиться він свого ума завжди (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Словник української мови у 20 томах