своєум

СВОЄУ́М, а, ч., розм.

Той, хто діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи.

[Нерей:] Порад! Чи з них було пуття в людей? Розумне слово не для їх ушей. Хоч своєум і попита біди, Держиться він свого ума завжди (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Значення в інших словниках

1. своєум — своєу́м іменник чоловічого роду, істота той, хто діє на власний розсуд розм.  Орфографічний словник української мови
2. своєум — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. своєум — СВОЄУ́М, а, ч., розм. Той, хто діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи.  Словник української мови в 11 томах