свіженький

СВІЖЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сві́жий.

На полі Вовк Овечку взяв..: він бажав М’ясця свіженького давненько (Гл., Байки.., 1959, 64);

Дядина.. роблені квітки достає.— Ні, дядиночко: я свіженькими затикаюсь,— піду в ліс (Барв., Опов.., 1902, 82);

— Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (Н.-Лев., II, 1956, 249);

[Марта:] Романочку! Я там положила тобі свіженької сметанки (Мороз, П’єси, 1959, 141);

— Якби мені води свіженької! — попрохала Ївга (Л. Янов., І, 1959, 402);

Ось люди дійшли майже до стражників. Від тих, притримуючи шаблю, відокремився старший, перехоплений свіженьким.. ремінням (Стельмах, І, 1962, 573);

Ранок свіженький та росистий (Вовчок, VI, 1956, 293);

Галин голосок свіженький дзвенить — Галя розказує, що бачила, що чула (Вовчок, І, 1955, 314);

Всі вони свіженькі, рум’яненькі, з природи чи від фарби (Вільде, Сестри.., 1958, 103);

Є в Севастяна Миколайовича окрема кабінка з столиком, застеленим скатертиною. Тут знайдеш свіженьку газетку і журнал (Шиян, Баланда, 1957, 83).

По свіже́ньких сліда́х — те саме, що По сві́жих сліда́х ( див. слід¹).

Докопувалися [начальники] по свіженьких слідах причин тієї катастрофи. Оглядали цех (Коз., Листи.., 1967, 254).

Словник української мови (СУМ-11)