семеро
СЕ́МЕРО, сімо́х, числ. кільк. Збірн. до сім.
Один із сошкою, семеро з ложкою (Укр.. присл.., 1963, 69);
Недалеко від свого села її перестріло семеро хворих людей (Стельмах, І, 1962, 576);
Бабця робила суворе лице й буркотіла: — Бігає [Маруся] світами не знати де,.. а ми їй тут маємо семеро обідів наставляти (Хотк., II, 1966, 48);
Семеро сухоребрих шкап спотикається по бруку (Вас., І, 1959, 183).
Словник української мови (СУМ-11)