серденятко
СЕРДЕНЯ́ТКО, а, с. Пестл. до серденя́.
Воно так боліло, бідне серденятко, в молоденької дівчини (Гр., І, 1963, 266);
[Петро:] Я другої не полюбив і любить не буду, Тебе ж, моє серденятко, по смерть не забуду (Котл., II, 1953, 37);
Усі очі на його обернулися, усі серденятка іздригнулися (Вовчок, І, 1955, 292);
Зараз промовить [Данило] їй: — Ну, ось і я, серденятко (Стельмах, II, 1962, 149);
Поза селом, поза селом Та повезено сіно. А десь моє серденятко Вечеряти сіло (Укр.. лір. пісні, 1958, 87).
Словник української мови (СУМ-11)