скороминучий
СКОРОМИНУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що скоромину́щий.
Розмовляла [Люба] з Юрієм, згадуючи кожну дрібничку з свого скороминучого щастя (Кочура, Зол. грамота, 1960, 518);
Людське життя не таке вже довге, щоб розмінювати його на тимчасові скороминучі захоплення і розчарування (Рад. літ-во, 4, 1967, 25).
Словник української мови (СУМ-11)