скотарка
СКОТА́РКА, и, ж. Жін. до скота́р.
[Xуса:] Я не на те учу рабинь по-римськи, щоб потім їх скотарками робити (Л. Укр., III, 1952, 168);
Скотарки доїли корів (Турч., Зорі.., 1950, 28);
— З’ясуйте, будь ласка, йому, Густаве Августовичу, що мені потрібні насамперед скотарки (Гончар, Таврія, 1952, 149).
Словник української мови (СУМ-11)