скік
СКІК¹, ско́ку, ч.
1. Те саме, що стрибо́к 1, 4.
Скакав [Василько] на лівій нозі.., а за кожним скоком викрикував: «Гоп!, гоп! гоп!» (Март., Тв., 1954, 247);
З густої конюшини, потопаючи в ній по вушка, полохливо вистрибував високими скоками заєць (Коб., III, 1956, 469);
Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі (Коцюб., І, 1955, 337);
Ведмідь скакав, і снігова пустеля від скоків тих стогнала і гула (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 75);
Щось проговорив [легінь] до Марусі і в два скоки щез між смереками (Хотк., II, 1966, 53).
◊ На гороб’я́чий (гороби́ний) скік — те саме, що На за́ячий скік ( див. за́ячий).
Зсунулася [скеля] на гороб’ячий скік (Сміл., Сад, 1952, 23);
Знали [козаки], що саме на Спиридона сонце підвищується на горобиний скік, повертає на літо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 223);
На за́ячий скік див. за́ячий.
2. Швидкий рух стрибками.
Звір з повного скоку звалився на бік, закосив ногами, запінився (Загреб., Диво, 1968, 504).
3. перен., заст. Стрибок (у 2 знач.).
Почала Целя розуміти.. часті і наглі зміни в її гуморі, незрозумілу дражливість, безпричинові [безпричинні] скоки від сміху до сліз (Фр., II, 1950, 318);
Дивними зворотами простих фраз, неясними скоками примітивної фантазії розкривала [стара жінка].. весь біль гірського життя і всю радість його (Хотк., II, 1966, 17).
4. Танець з підскоками.
Всюди скоки та музики (Сл. Гр.);
Дід Андрій узяв бандуру, заграв до скоку (Кач., Вибр., 1953, 105);
// Певний ритмічний рух у танці.
Зробила [Христина] кілька скоків козачки легенько, плавко й граціозно (Н.-Лев., VI, 1966, 9).
5. звичайно мн., діал. Пороги.
А Черемуш [Черемош] дикий, як біс!.. А Черемуш, братя [браття], по скоках Розбиту дарабу поніс (Федьк., І, 1960, 439);
Досвідчений керманич.. зна.. всі скоки у воді, о які розбитися може дараба (Сл. Гр.).
СКІК². Уживається як присудок за знач. скі́кну́ти.
Крик почув Рябко і вмить Рятувати курку мчить. Лис злякався — скік з драбини (Стельмах, V, 1963, 375);
Коли — зирк! — вискочила ласочка з земляної нори з відерцем в руках, та скік у кружало верб, до копанки! (Мирний, І, 1949, 179);
Наша кішка — в ліжко скік! До Мариночки під бік (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 18);
Діти віточки побрали, Ведмедика ганяти стали. Ведмедик хитрий скік та скік, Туди-сюди і, сміючись, утік (Гл., Вибр., 1951, 152);
Твардовський сумує. Скік в стремена, давай драла… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 72).
Словник української мови (СУМ-11)