скік
СКІК¹, ско́ку, ч.
1. Те саме, що стрибо́к 1, 4.
Скакав [Василько] на лівій нозі.., а за кожним скоком викрикував: “Гоп!, гоп! гоп!” (Л. Мартович);
З густої конюшини, потопаючи в ній по вушка, полохливо вистрибував високими скоками заєць (О. Кобилянська);
Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі (М. Коцюбинський);
Ведмідь скакав, і снігова пустеля від скоків тих стогнала і гула (М. Драй-Хмара);
Щось проговорив [легінь] до Марусі і в два скоки щез між смереками (Г. Хоткевич).
2. Швидкий рух стрибками.
Звір з повного скоку звалився на бік, закосив ногами, запінився (П. Загребельний).
3. перен., заст. Стрибок (у 2 знач.).
Почала Целя розуміти .. часті і наглі зміни в її гуморі, незрозумілу дражливість, безпричинові [безпричинні] скоки від сміху до сліз (І. Франко);
Дивними зворотами простих фраз, неясними скоками примітивної фантазії розкривала [стара жінка] .. весь біль гірського життя і всю радість його (Г. Хоткевич).
4. Танець з підскоками.
Всюди скоки та музики (Сл. Б. Грінченка);
Дід Андрій узяв бандуру, заграв до скоку (Я. Качура);
// Певний ритмічний рух у танці.
Зробила [Христина] кілька скоків козачки легенько, плавко й граціозно (І. Нечуй-Левицький).
5. звичайно мн., діал. Пороги.
А Черемуш [Черемош] дикий, як біс!.. А Черемуш, братя [браття], по скоках Розбиту дарабу поніс (Ю. Федькович);
Досвідчений керманич .. зна .. всі скоки у воді, о які розбитися може дараба (Сл. Б. Грінченка).
◇ (1) На за́ячий (гороб'я́чий, жа́б'ячий і т. ін.) скік – дуже мало.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік (прислів'я);
Там того поля – на заячий скік! (прислів'я);
– Все прочитали, отче? – спитала щаслива мати... – Ще на заячий скік, – сказав дяк, ховаючи хустку до кишені (М. Лазорський);
Зсунулася [скеля] на гороб'ячий скік – посунеться, на скільки схочемо... (Л. Смілянський);
(2) Ско́ком чи бо́ком <�То ско́ком, то бо́ком> – по-різному, різними способами.
Як поживаєш? – А так собі – то боком, то скоком (прислів'я);
Якось скоком чи боком до нашої творчості знову почала притулятись безконфліктність чи дрібноконфліктність (з газ.);
(3) У три ско́ки – дуже швидко, моментально, умить.
Начальник поліції Федір Курбацький у три скоки опинився перед Шредером (О. Довженко).
СКІК².
Уживається як присудок за знач. скі́кну́ти.
Крик почув Рябко і вмить Рятувати курку мчить. Лис злякався – скік з драбини (М. Стельмах);
Коли – зирк! – вискочила ласочка з земляної нори з відерцем в руках, та скік у кружало верб, до копанки! (Панас Мирний);
Наша кішка – в ліжко скік! До Мариночки під бік (Н. Забіла);
Діти віточки побрали, Ведмедика ганяти стали. Ведмедик хитрий скік та скік, Туди-сюди і, сміючись, утік (Л. Глібов);
Твардовський сумує. Скік в стремена, давай драла... (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)