слушно

СЛУ́ШНО. Присл. до слу́шний 2.

Радянські етнографи цілком слушно ставлять наголос на вивченні побуту сучасного робітництва й селянства (Рильський, III, 1956, 413);

Десь ворухнулася [в Аркадія] неприязнь до директора, але ж Пилип Данилович слушно каже. За справедливість і поважають, люблять його в школі (Коп., Тв., 1955, 329);

Слушно свого часу зазначав М. Добролюбов, що стиль Шевченкової поеми якнайтісніше пов’язаний з поетикою дум (Вітч., 3, 1964, 198).

Значення в інших словниках

1. слушно — слу́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. слушно — Присл. до слушний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. слушно — СЛУ́ШНО. Присл. до слу́шний 2. Етнографи цілком слушно ставлять наголос на вивченні побуту сучасного робітництва й селянства (М. Рильський); Слушно сказати, зазначити, зауважити.  Словник української мови у 20 томах
4. слушно — Слу́шно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. слушно — Слушно нар. 1) Надлежаще. 2) Справедливо.  Словник української мови Грінченка