сміхота
СМІХОТА́, и́, ж., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх.
Очевидячки, це вже сміхота, бо якщо я причинний, то й усі, в кого часом бува зденервування, теж причинні! (Крим., Вибр., 1965, 569);
— Учора на затоці сміхота була. Галка Макогон чемпіонів мало не підрізала [не обігнала]… (Собко, Матв. затока, 1962, 40).
Словник української мови (СУМ-11)