сновида

СНОВИ́ДА, и, ч. і ж. Те саме, що луна́тик.

Сльоза, в самій білизні, босий, з мокрими ногами, нагадував у темному бору сновиду (Панч, На калин. мості, 1965, 212);

Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш і в місячні ночі будеш без пам’яті ходити по селу (Стельмах, II, 1962, 124);

*У порівн. Цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида (Л. Укр., І, 1951, 181);

Цілу ніч не спалося — тинявся сновидою коло школи (Вас., Талант, 1955, 33).

Значення в інших словниках

1. сновида — снови́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сновида — Лунатик, кн. сомнамбуліст, з. сноброда.  Словник синонімів Караванського
3. сновида — див. ледачий; лунатик  Словник синонімів Вусика
4. сновида — -и, ч. і ж. Те саме, що лунатик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сновида — СНОВИ́ДА, и, ч. і ж. Те саме, що луна́тик. Сльоза, в самій білизні, босий, з мокрими ногами, нагадував у темному бору сновиду (П. Панч); Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш і в місячні ночі будеш без пам'яті ходити по селу (М.  Словник української мови у 20 томах
6. сновида — СОМНА́МБУЛА (людина, що ходить і діє уві сні), СНОВИ́ДА, СНОХО́ДА, ЛУНА́ТИК розм. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Яновський); Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш (М.  Словник синонімів української мови
7. сновида — Снови́да, -ди; -ви́ди, -ви́д  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сновида — Сновида, -ди об. Лунатикъ. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка