снігурик
СНІГУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до снігу́р.
На двір би побіг: — синички там, снігурики,— ні в віщо вбуться, вдягтись (Тесл., З книги життя, 1949, 165).
Словник української мови (СУМ-11)СНІГУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до снігу́р.
На двір би побіг: — синички там, снігурики,— ні в віщо вбуться, вдягтись (Тесл., З книги життя, 1949, 165).
Словник української мови (СУМ-11)