солод
СО́ЛОД, у, ч. Продукт штучного пророщування зерен хлібних злаків, що містить активні ферменти і використовується при виготовленні пива, спирту, дріжджів, квасу і т. ін.
Без солоду пива не звариш. І ми вже звикли до того, що на солод ідуть тонни найкращого зерна (Наука.., 4, 1966, 25);
Солод готують з зерна ячменю, вівса або жита (Свинар., 1956, 144);
Мусій Завірюха ніч і день клопотав коло зерна, перегортав, перелопачував,.. провівав, охолоджував, щоб не пішов овес на солод (Горд., Дівчина.., 1954, 126);
// перен., рідко. Те саме, що насоло́да.
Осінь всім багата. Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі. Аж тріщить по клунях… Не життя, а солод! Так бриньчать на струнах; Справді ж лютий голод (Граб., І, 1959, 374).
Словник української мови (СУМ-11)