сповиток

СПОВИТО́К, тка́, ч. Те, у що загортають немовля, — пелюшки із сповивачем.

*У порівн. Хотіла б я уплисти за водою… І вода помалу мене б у легкі хвилі загортала, немов дитину в тонкий сповиток (Л. Укр., І, 1951, 192);

Він лежав у мотузах, зламаний, безсилий, як дитя в сповитку (Ле, Україна, 1940, 386);

// рідко. Те саме, що спови́вач.

Мати принесла їй цілу купу новеньких, випрасуваних сорочечок, сповитків, пелюшок (Юхвід, Оля, 1959, 297).

◊ Із сповитка́ — з віку немовляти.

— Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (Гончар, Циклон, 1970, 148);

У (в) сповитку́ — у віці немовляти, немовлям.

— Тепер господарює в мене моя дочка-єдиниця, бо старших дочок бог прибрав до себе, ще як були в сповитку (Н.-Лев., IV, 1956, 308);

Дітей, маленьких немовлят, Їх тільки шкода. Чи на те вродились, Аби у сповитку пізнати голод, спрагу..? (Л. Укр., І, 1951, 167).

Значення в інших словниках

1. сповиток — сповито́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сповиток — -тка, ч. Те, у що загортають немовля, – пелюшки зі сповивачем. || рідко.Те саме, що сповивач. Із сповитка — з віку немовляти. У (в) сповитку — у віці немовляти, немовлям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сповиток — СПОВИТО́К, тка́, ч. Те, у що загортають немовля, – пелюшки із сповивачем. Он мій Сашко привіз з Донбасу фіхлю, що не вміє ні голки тримати, ні сповитка випрати (з публіц. літ.); * У порівн. Хотіла б я уплисти за водою...  Словник української мови у 20 томах
4. сповиток — з (са́мого) сповитка́ (сповито́чка). З ранніх років; з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (О. Гончар); — А ви змалечку рибалите, дідусю? — З самого сповиточка, як тільки ходити навчився (Ю. Збанацький).  Фразеологічний словник української мови
5. сповиток — СПОВИ́ВАЧ (довгий шматок тканини, яким сповивають немовля), ПОВИ́ВАЧ, СПОВИТО́К.  Словник синонімів української мови