сповірити —
спові́рити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
сповірити —
див. сповіряти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сповірити —
СПОВІ́РИТИ див. сповіря́ти.
Словник української мови у 20 томах
сповірити —
Сповіряти, -ряю, -єш сов. в. сповірити, -рю, -риш, гл. 1) — на кого. Довѣрять, довѣрить кому. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє. КС. 1904. I. 279. 2) — кому. Повѣрять, повѣрить, сообщить что кому. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. Мир.
Словник української мови Грінченка