Словник української мови в 11 томах

спустошувач

СПУСТО́ШУВАЧ, а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього.

Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. спустошувач — спусто́шувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. спустошувач — -а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спустошувач — СПУСТО́ШУВАЧ, а, ч. Той, хто спричиняє спустошення, призводить до нього. Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах