сторчма

СТОРЧМА́, присл., розм. Те саме, що сторч 1, 2.

Плоскінь.. мати вибирала влітку, а матірку — ранньої осені. В’язала в снопи, ставила сторчма сушитися (Минко, Моя Минківка, 1962, 56);

У нього сторчма піднялося волосся (Перв., II, 1958, 354);

Ми вгору злітали, мов птиці, І падали в сніг сторчма (Бичко, Вогнище, 1959, 185);

— Якщо подруга [лебедя] залишилась сама,.. то робить так: знімається з тужливим ячанням високо-високо в небо.. І потім враз, склавши крила, шугає звідти сторчма вниз … (Гончар, III, 1959, 179);

Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчма (Хижняк, Невгамовна, 1961, 44).

Значення в інших словниках

1. сторчма — сторчма́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. сторчма — Гопки, диба, дибки, дибом, дибуляка, дуба, дубала, дубалка, длубки, дубора, каменем, паднем, опукою, рлуба, ставма, стовбула, сторч, сторчака, сторчаком, сторочголов, сторчки, стрімголов, цапа, цапки, цапком, штопором Фразеологічні синоніми...  Словник синонімів Вусика
3. сторчма — СТОРЧМА́, присл., розм. Те саме, що сторч 1, 2. Плоскінь .. мати вибирала влітку, а матірку – ранньої осені. В'язала в снопи, ставила сторчма сушитися (В. Минко); У нього сторчма піднялося волосся (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. сторчма — присл., розм. Те саме, що сторч 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сторчма — СТОРЧ (у стоячому, вертикальному положенні), СТОРЧАКА́, НА́СТОРЧ, НА́ВСТОРЧ, СТІ́ЙМА (СТО́ЙМА), СТАВМА розм., СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОРЦЕ́М (СТОРЦО́М) діал.; ДИ́БОМ, ДИ́БКИ, ДИ́БА, НАВДИ́БКИ розм., ЦА́ПА розм., ЦА́ПКИ розм.  Словник синонімів української мови