суголовок
СУГОЛО́ВОК, вка, ч., розм. Межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка.
Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 120);
Фургони повернули вузьким суголовком до.. куреня (Н.-Лев., II, 1956, 32);
Микола знав, що.. суголовками він добереться до широкої польової дороги, яка допровадить його до рідного села (Гжицький, У світ.., 1960, 29).
Словник української мови (СУМ-11)