сумлінно
СУМЛІ́ННО. Присл. до сумлі́нний.
Молодь, здається, не танцює, а робить якесь поважне діло, поволі й сумлінно виконує загадану роботу (Коцюб., І, 1955, 232);
Ще в дитинстві вивчати сумлінно Бравсь я річку чудову мою (Мас., Степ, 1938, 12).
Словник української мови (СУМ-11)