тире

ТИРЕ́, невідм., с.

1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-).

Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (Худ. чит.., 1955, 117).

2. Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові.

— Разом з твоєю телеграмою листа ось одержала.. Чудасія — не лист: одні крапки та тире! — Азбукою Морзе? — догадався брат. — Це здорово (Гончар, Тронка, 1963, 17);

З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (Бажан, Політ.., 1964, 22).

Значення в інших словниках

1. тире — тире́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тире — Протинка, риска  Словник чужослів Павло Штепа
3. тире — ТИРЕ́, невідм., с. 1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-). Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. тире — невідм., с. 1》 Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски ( — ). 2》 Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові.  Великий тлумачний словник сучасної мови