тире

тире́

невідм., с.

1》 Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски ( — ).

2》 Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові.

Значення в інших словниках

1. тире — тире́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тире — Протинка, риска  Словник чужослів Павло Штепа
3. тире — ТИРЕ́, невідм., с. 1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-). Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. тире — ТИРЕ́, невідм., с. 1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-). Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (Худ. чит.., 1955, 117).  Словник української мови в 11 томах