ткацький
ТКА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до ткання; пов’язаний з тканням, ткацтвом.
Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл., І, 1952, 137);
— От закінчимо війну, матінко, — заговорив політрук, притримавши рукою ляду, — пустимо ткацькі фабрики (Цюпа, Три явори, 1958, 10);
// Признач. для ткання, ткацтва.
Нудьга Йванові сидіти за ткацьким верстатом (Март., Тв., 1954, 140).
2. у знач. ім. тка́цька, кої, ж., заст. Майстерня для ткання.
[Тетяна:] Я вчилась ткать скатерки, килими, рушники… Я буду скоро вчить дівчаток рукоділлю і шитву. [1-а дівчина:] От коли б і нас повчили. [Тетяна:] Може, удасться мені заснувати тут і ткацьку (Кроп., III, 1959, 233).
Словник української мови (СУМ-11)