торохтючий
ТОРОХТЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що торохтли́вий.
На великому «змії» з бамбукових тичок та брезентових парусів, але з маленьким, хрипким і скажено торохтючим моторчиком, злетів [Уточкін] над полем на п’ять сажнів угору і беркицьнув у яр (Смолич, Світанок… 1953, 21).
Словник української мови (СУМ-11)