трефовий

ТРЕФО́ВИЙ, а, е. Прикм. до тре́фа.

— Вчора, Платоне, мене оцей боцюн, — тикнув Михея берданкою Вигон, — дурнем лишив… Якби ж я ото знав, що в нього не десятка чирвова, а сімка трефова, то не викрутився б він… (Зар., На.. світі, 1967, 168);

Валет трефовий;

// розм. З темним волоссям (про людину).

— Отже, виходить, що ви з тієї зустрічі нашої запам’ятали тільки… мою масть! — і гіркота звучали в голосі. — Трефова, дама та й все! (Головко, І, 1957, 484).

Значення в інших словниках

1. трефовий — трефо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. трефовий — ТРЕФО́ВИЙ, а, е. Прикм. до тре́фа. – Вчора, Платоне, мене оцей боцюн, – тикнув Михея берданкою Вигон, – дурнем лишив... Якби ж я ото знав, що в нього не десятка чирвова, а сімка трефова, то не викрутився б він... (М. Зарудний); Валет трефовий; // розм.  Словник української мови у 20 томах
3. трефовий — -а, -е. Прикм. до трефа. Трефовий валет. || розм. З темним волоссям (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови