тропак
ТРОПА́К, а́, ч. Український народний танець, за характером виконання близький до гопака.
— Постав мені закаблучки з високого лубка, Щоб я браво танцювала тропака (Чуб., V, 1874, 105);
Одяглась [Орися], як на свято, і почала танцювати перед своїм чоловіком. Він так втішився, так звеселів, що зразу скочив з печі і, здоровий, пішов тропака посеред хати (Казки Буковини.., 1968, 121);
// Музика до цього танцю.
Настя сіла за фортеп’ян і, поглядаючи на убрання, переграла.. чотири польки та.. тропака (Н.-Лев., III, 1956, 244).
Вибива́ти (би́ти, сади́ти, утина́ти і т. ін.) тропака́ — танцювати тропака завзято, з запалом.
Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука і вибивало тропака (Стор., І, 1957, 398);
Уда́рити (утну́ти т. ін.) тропака́ — почати танцювати тропака завзято, з запалом.
Іде [Матвій] й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака (Кв.-Осн., II, 1956, 14).
Словник української мови (СУМ-11)