троща
ТРО́ЩА, і, ж., діал. Очерет.
Мов чайка, Що скиглить над дітьми, понад багном Літаючи, о трощу б’є грудьми,.. Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383);
Збовтаний чорний намул помалу осідає дрібними пилинками на дні [джерела] І от на дрижачій,.. прозорій шибі [поверхні води] починають знову відбиватися найближчі предмети: зламаний пень, китиці трощі, синя або жовта квітка (Кобр., Вибр., 1954, 11);
*У порівн. Юдка був переконаний, що на його голові буяє волос, мов троща краєм ставу (Март., Тв., 1954, 310).
Словник української мови (СУМ-11)