трудяга
ТРУДЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто багато й старанно працює; трудівник, трудівниця.
В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками та серед веселої балачки снідають, чим хто має. Годинка сну осміхається трудягам (Коцюб., І, 1955, 210);
Стали вимагати [жінки], щоб послухали Бурмакової поради, обрали чесного трудягу Гната на бригадира (Горд., II, 1959, 250).
Словник української мови (СУМ-11)