тінявий
ТІ́НЯВИЙ, а, е. Те саме, що тіни́стий.
Гілля простягнула Ільма тіня́ва, гігантська (Зеров, Вибр., 1966, 246);
Не пройшло й десяти років, а якими розкішними та тінявими алеями вкрились вулиці молодого міста (Цюпа, Україна.., 1960, 216);
Я бачу, як доброго ранку Ми входим на тінявий двір (Уп., Вірші.., 1957, 217).
Словник української мови (СУМ-11)