умеблювання
УМЕБЛЮВА́ННЯ (ВМЕБЛЮВА́ННЯ), я, с.
1. Дія за знач. умеблюва́ти.
2. Меблі, якими обставлене приміщення.
Найняв [приїжджий] дві кімнати з умеблюванням для себе й своєї жінки (Коб., III, 1956, 343);
В кабінеті було прохолодно, приємно.. Умеблювання кабінету було просте, але вигідне (Гжицький, Вел. надії, 1963, 255);
Простий селянський стіл, ослін, піл, два триногих стільці — ото й все умеблювання більш ніж скромної резиденції кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 263).
Словник української мови (СУМ-11)