упорядкування

УПОРЯДКУВА́ННЯ (ВПОРЯДКУВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. упорядкува́ти.

Впорядкування оплати праці підвищило трудову активність колгоспників, їх виробничу дисципліну (Хлібороб Укр., 12, 1963, 20);

Зелене будівництво в СРСР є важливим і невід’ємним елементом упорядкування соціалістичних міст (Бот. ж.. X, 1, 1953, 108);

Вона [Олена Пчілка] разом з Старицьким одібрана в редакторський комітет задля упорядкування альманаху (Мирний, V, 1955, 374).

Значення в інших словниках

1. упорядкування — упорядкува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. упорядкування — [упор'адкуван':а] = впорядкування -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. упорядкування — УПОРЯДКУВА́ННЯ (ВПОРЯДКУВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. упорядкува́ти. Вона [Олена Пчілка] разом з Старицьким одібрана в редакторський комітет задля упорядкування альманаху (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. упорядкування — (впорядкування), -я, с. Дія за знач. упорядкувати. Упорядкування даних спец. — розміщення даних відповідно до натурального ряду чисел.  Великий тлумачний словник сучасної мови