утихомирення
УТИХОМИ́РЕННЯ (ВТИХОМИ́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. утихоми́рити і стан за знач. утихоми́ритися.
Текля.. сповістила, що то з полковим оркестром на чолі прогарцював ескадрон драгунів, присланий у Стародуб на втихомирення (Смолич, II, 1958, 38);
Злетів спокій на душу, утихомирення (Хотк., II, 1966, 128);
Заспокоєння, втихомирення, тимчасовий відпочинок від тяжких думок і переживань Шевченко передає порівнянням із станом нагодованої,.. вдоволеної дитини (Мовозн., VII, 1949, 38).
Словник української мови (СУМ-11)